Гонартроз- Це деформуючий артроз колінного суглоба. Супроводжується ураженням гіалінового хряща суглобових поверхонь великогомілкової та стегнової кісток, має хронічний прогресуючий перебіг. Клінічна симптоматика включає болі, що посилюються при рухах, обмеження рухів та синовіт (накопичення рідини) у суглобі. На пізніх стадіях порушується опора ногу, спостерігається виражене обмеження рухів. Патологія діагностується на підставі анамнезу, скарг, даних фізикального огляду та рентгенографії суглоба. Лікування консервативне: медикаментозна терапія, фізіотерапія, ЛФК. При значному руйнуванні суглоба показано ендопротезування.
Загальні відомості
Гонартроз (від лат. articulatio genus – колінний суглоб) або деформуючий артроз колінного суглоба – прогресуюче дегенеративно-дистрофічне ураження внутрішньосуглобового хряща незапального характеру. Гонартроз – найпоширеніший артроз. Зазвичай вражає людей середнього та похилого віку, частіше страждають жінки. Після травми або постійних інтенсивних навантажень (наприклад, при професійних заняттях спортом) гонартроз може виникати у молодшому віці. Найважливішу роль у попередженні виникнення та розвитку гонартрозу грає профілактика.
Всупереч поширеній думці, причина розвитку хвороби криється не у відкладенні солей, а в порушенні харчування та зміні структури внутрішньосуглобового хряща. При гонартрозі в місці прикріплення сухожиль і зв'язковому апараті можуть зустрічатися осередки відкладення солей кальцію, проте вони вторинні і не є причиною хворобливих симптомів.
Причини гонартрозу
Найчастіше неможливо виділити якусь одну причину розвитку патології. Як правило, виникнення гонартрозу обумовлено поєднанням кількох факторів, серед яких:
- Травми. Приблизно 20-30% випадків гонартнозу пов'язані з попередніми травмами: переломами гомілки (особливо внутрішньосуглобовими), ушкодженнями менісків, надривами чи розривами зв'язок. Зазвичай гонартроз виникає через 3-5 років після травматичного ушкодження, хоча можливий і ранній розвиток хвороби – через 2-3 місяці після травми.
- Фізичні навантаження. Нерідко маніфестація гонартрозу пов'язана із надмірними навантаженнями на суглоб. Вік після 40 років - період, коли багато людей розуміють, що для підтримки організму в хорошому стані потрібні регулярні фізичні навантаження. Починаючи займатися, вони не враховують вікові зміни та надмірно навантажують суглоби, що веде до швидкого розвитку дегенеративно-дистрофічних змін та появи симптомів гонартрозу. Особливо небезпечні для колінних суглобів біг та інтенсивні швидкі присідання.
- Зайва вага. При надмірній масі тіла навантаження на суглоби збільшується, частіше виникають мікротравми, так і серйозні пошкодження (розриви менісків або надриви зв'язок). Особливо важко протікає гонартроз у повних пацієнтів із вираженим варикозним розширенням вен.
Ризик появи гонартрозу також збільшується після перенесених артритів (псоріатичного артриту, реактивного артриту, ревматоїдного артриту, артриту при подагрі або хвороби Бехтерєва). Крім того, серед факторів ризику розвитку гонартрозу – генетично обумовлена слабкість зв'язкового апарату, порушення обміну речовин та порушення іннервації при деяких неврологічних захворюваннях, черепно-мозкових травмах та травмах хребта.
Патогенез
Колінний суглоб сформований суглобовими поверхнями двох кісток: стегнової та великогомілкової. По передній поверхні суглоба розташовується надколінок, який при рухах ковзає по поглибленню між виростками стегнової кістки. Малогомілкова кістка в освіті колінного суглоба не бере участі. Її верхня частина розташована збоку і трохи нижче колінного суглоба і з'єднана з великогомілкової кісткою за допомогою малорухливого суглоба.
Суглобові поверхні великогомілкової та стегнової кістки, а також задня поверхня надколінка покриті гладким, дуже міцним і пружним щільноеластичним гіаліновим хрящем товщиною 5-6 мм. Хрящ зменшує сили тертя при рухах і виконує функцію, що амортизує, при ударних навантаженнях.
На першій стадії гонартрозу порушується кровообіг у дрібних внутрішньокісткових судинах, що живлять гіаліновий хрящ. Поверхня хряща стає сухою і поступово втрачає свою гладкість. На поверхні з'являються тріщини. Замість м'якого безперешкодного ковзання хрящі «чіпляються» один за одного. Через постійні мікротравми хрящова тканина стоншується і втрачає свої амортизаційні властивості.
На другій стадії гонартрозу виникають компенсаторні зміни кісткових структур. Суглобовий майданчик розплющується, пристосовуючись до навантажень, що збільшилися. Ущільнюється субхондральна зона (частина кістки, розташована відразу під хрящем). По краях суглобових поверхонь з'являються кісткові розростання - остеофіти, які на рентгенограмі нагадують шипи.
Синовіальна оболонка та капсула суглоба при гонартрозі також перероджуються, стають «зморщеними». Змінюється характер суглобової рідини – вона загусає, її в'язкість збільшується, що призводить до погіршення змащувальних та живильних властивостей. Через нестачу поживних речовин дегенерація хряща пришвидшується. Хрящ ще більше стоншується і на окремих ділянках зовсім зникає. Після зникнення хряща тертя між суглобовими поверхнями різко збільшується, дегенеративні зміни швидко прогресують.
На третій стадії гонартрозу кістки значно деформуються і ніби вдавлюються одна в одну, суттєво обмежуючи рухи у суглобі. Хрящова тканина практично відсутня.
Класифікація
З урахуванням патогенезу в травматології та ортопедії виділяють два види гонартрозу: первинний (ідіопатичний) та вторинний гонаротроз. Первинний гонартроз виникає без попередніх травм у літніх пацієнтів і зазвичай буває двостороннім. Вторинний гонартроз розвивається і натомість патологічних змін (захворювань, порушень розвитку) чи травм колінного суглоба. Може виникнути у будь-якому віці, зазвичай односторонній.
З урахуванням вираженості патологічних змін розрізняють три стадії гонартрозу:
- Перша стадія- Початкові прояви гонартрозу. Характерні періодичні тупі болі, зазвичай після значного навантаження на суглоб. Можлива невелика, набряклість суглоба, що самостійно зникає. Деформація відсутня.
- Друга стадія- Наростання симптоматики гонартрозу. Болі стають більш тривалими та інтенсивними. Часто з'являється хрускіт. Відзначається незначне чи помірне обмеження рухів та невелика деформація суглоба.
- Третя стадія- Клінічні прояви гонартрозу досягають максимуму. Болі практично постійні, хода порушена. Відзначається виражене обмеження рухливості та помітна деформація суглоба.
Симптоми гонартрозу
Захворювання починається поступово, поступово. На першій стадії гонартрозу пацієнтів турбують незначні болі при рухах, особливо під час підйому або спуску сходами. Можливе відчуття скутості в суглобі та «стягування» у підколінній ділянці. Характерним симптомом гонартрозу є «стартовий біль» – хворобливі відчуття, які виникають під час перших кроків після підйому із положення сидячи. Коли пацієнт із гонартрозом «розходиться», біль зменшується або зникає, а після значного навантаження з'являється знову.
Зовні коліно не змінено. Іноді хворі на гонартроз відзначають невелику набряклість ураженої області. В окремих випадках на першій стадії гонартрозу в суглобі накопичується рідина – розвивається синовіт, який характеризується збільшенням обсягу суглоба (він стає роздутим, кулястим), відчуттям тяжкості та обмеженням рухів.
На другій стадії гонартрозу біль стає більш інтенсивним, виникає навіть при невеликих навантаженнях і посилюється при інтенсивній або тривалій ходьбі. Як правило, болі локалізуються за передньовнутрішньою поверхнею суглоба. Після тривалого відпочинку болючі відчуття зазвичай зникають, а за рухів виникають знову.
У міру прогресування гонартрозу обсяг рухів у суглобі поступово зменшується, при спробі максимально зігнути ногу з'являється різкий біль. Можливий грубий хрускіт при рухах. Зміна суглоба змінюється, він ніби розширюється. Синовити з'являються частіше, ніж на першій стадії гонартрозу, характеризуються більш наполегливим перебігом та скупченням більшої кількості рідини.
На третій стадії гонартрозу болі стають практично постійними, турбують пацієнтів не лише під час ходьби, а й у спокої. Вечорами хворі довго намагаються знайти зручне становище, щоб заснути. Нерідко біль з'являється навіть у нічний час.
Згинання у суглобі значно обмежене. У ряді випадків обмежується не тільки згинання, а й розгинання, через що пацієнт із гонартрозом не може повністю випрямити ногу. Суглоб збільшений обсягом, деформований. У деяких хворих виникає вальгусна або варусна деформація – ноги стають Х-подібними або О-подібними. Через обмеження рухів та деформації ніг хода стає нестійкою, перевалюється. У важких випадках хворі на гонартроз можуть пересуватися тільки з опорою на тростину або милиці.
Діагностика
Діагноз гонартроз виставляється на підставі скарг пацієнта, даних об'єктивного огляду та рентгенологічного дослідження. При огляді пацієнта з першою стадією гонартрозу зовнішніх змін зазвичай виявити не вдається. На другій та третій стадії гонартрозу виявляється огрублення контурів кісток, деформація суглоба, обмеження рухів та викривлення осі кінцівки. При зрушенні надколінка в поперечному напрямку чути хрускіт. При пальпації виявляється хворобливий ділянку всередині від надколінка, лише на рівні суглобової щілини, і навіть з неї і під нею.
При синовіті суглоб збільшується обсягом, його контури стають згладженими. Виявляється вибухання по передньобічних поверхнях суглоба і над надколінком. При пальпації визначається флюктуація.
Рентгенографія колінного суглоба – класична методика, що дозволяє уточнити діагноз, встановити вираженість патологічних змін при гонартрозі та спостерігати за динамікою процесу, роблячи повторні знімки через деякий час. Через свою доступність і низьку вартість вона досі залишається основним методом при постановці діагнозу гонартроз. Крім того, даний спосіб дослідження дозволяє виключити інші патологічні процеси (наприклад, пухлини) у великогомілкової та стегнової кістки.
На початковій стадії гонартрозу зміни на рентгенограмах можуть бути відсутніми. Надалі визначається звуження суглобової щілини та ущільнення субхондральної зони. Суглобові кінці стегнової і особливо великогомілкової кістки розширюються, краї виростків стають загостреними.
При вивченні рентгенограми слід враховувати, що більш менш виражені зміни, характерні для гонартрозу, спостерігаються у більшості людей похилого віку і не завжди супроводжуються патологічними симптомами. Діагноз гонартрозу виставляється лише при поєднанні рентгенологічних та клінічних ознак захворювання.
В даний час поряд із традиційною рентгенографією для діагностики гонартрозу використовуються такі сучасні методики, як комп'ютерна томографія колінного суглоба, що дозволяє детально вивчити патологічні зміни кісткових структур та МРТ колінного суглоба, що застосовується для виявлення змін у м'яких тканинах.
Лікування гонартрозу
Консервативні заходи
Лікуванням займаються травматологи-ортопеди. Терапію гонартрозу слід розпочинати у максимально ранні терміни. У період загострення пацієнту із гонартрозом рекомендують спокій для максимального розвантаження суглоба. Хворому призначають лікувальну гімнастику, масаж, фізіотерапію (УВЧ, електрофорез із новокаїном, фонофорез із гідрокортизоном, діадинамічні струми, магніто- та лазеротерапію) та грязелікування.
Медикаментозна терапія при гонартрозі включає хондропротектори (препарати, що покращують обмінні процеси в суглобі) і препарати, що заміщають синовіальну рідину. В окремих випадках при гонатрозі показано внутрішньосуглобове введення стероїдних гормонів. Надалі хворого можуть направити на санаторно-курортне лікування.
Пацієнту з гонартрозом можуть порадити ходити з тростиною для розвантаження суглоба. Іноді використовують спеціальні ортези чи індивідуальні устілки. Для уповільнення дегенеративних процесів у суглобі при гонартрозі дуже важливо дотримуватись певних правил: займатися фізкультурою, уникаючи зайвих навантажень на суглоб, вибирати зручне взуття, стежити за вагою, правильно організувати режим дня (чергування навантаження та відпочинку, виконання спеціальних вправ).
Хірургічне лікування
При виражених деструктивних змінах (на третій стадії гонартрозу) консервативне лікування малоефективне. При вираженому больовому синдромі, порушенні функції суглоба та обмеженні працездатності, особливо якщо гонартрозом страждає пацієнт молодого або середнього віку вдаються до хірургічної операції (ендопротезування колінного суглоба). Надалі проводяться реабілітаційні заходи. Період повного відновлення після операції із заміни суглоба при гонартрозі займає від 3 місяців до півроку.